– Андрій, ти ж горошок забув купити! І цибулю зелену! Напевно, в магазині вже нічого не залишилося, все розібрали. Біжи швидше, поки ще є шанс.
– Валя, мама дзвонила, каже, що ми самі будемо святкувати. Я їй сказав, що приходьте, з сестрою приїдемо. Вона принесе холодець, не з порожніми руками.
– Андрій, який ще холодець? Я його не можу навіть бачити, як і твою маму! Навіщо вона приїде? І ще й з тіткою Галею! Не хочу їх тут бачити. Дзвони їй, щоб не приїжджали!
– Валя, як я скажу? Дзвони сама, а я за горошком побіг.
Валя сердито кинула рушник у бік чоловіка. Ось так, все на неї звалив. Як тепер сказати свекрусі, щоб не приїжджала?
Валя закрутилася на кухні, і навіть не помітила, як настав вечір. Салати готові, м’ясо в духовці, залишилося привести себе до ладу і можна зустрічати Новий рік.
Свекруха з сестрою прийшли, коли Валя переодягалася.
– Привіт, Валя! З наступаючим! Андрій нас запросив, каже, що ми самі будемо, приходьте з тіткою, ми з Вальою будемо раді. Я холодець принесла і бутерброди зі шпротами, Андрій любить. Ой, а ти щось поправилася, дивлюся, живіт як виріс.
– Здрастуйте. А мені Андрій сказав інше, що ви самі напросилися. Ну, добре, ставте свої страви на стіл.
– Ой, а ти не сильно і готувала, я дивлюся, пару салатів і м’яса трохи. Толком їсти нема чого. Добре, що я холодець принесла, бо голодні залишилися б. Галя, сідай за стіл, чого застигла? Андрій прийшов, давайте старий рік проводити.
Валя закотила очі. Свекруха, як завжди, відчуває себе господинею всюди.
Тітка Галя, не думаючи, сіла за стіл і почала відразу їсти копчену ковбасу.
– О, ви вже тут, мамо. Я мандарини приніс, пригощайтеся. Валя м’ясо зараз дістане, будемо святкувати.
– Скоріше б, ми з сестрою цілий день нічого не їли, щоб більше влізло. А зараз думаю, що не варто було сподіватися, покликали вас, а їсти нема що.
– Мамо, вистачить їжі, скільки нам тут треба!
Свекруха спробувала салат і здивовано закрутила носом.
– Ой, що це за смак? Салат якийсь не такий, він точно свіжий? І запах не дуже.
– Звісно, свіжий, сьогодні ж робила!
Валя навіть почервоніла від образи. Як так можна? Їй усе не так, що за людина.
– О, президент свою промову почав, давайте слухати! Може про пенсії скаже щось цікаве.
– Мамо, які пенсії? Він підбиває підсумки року. А я поки що келихи розіллю. Тітко Галя, ну куди ви ложкою з холодця в салат лізете? Тьху, повз налили. Валя, принеси ганчірку!
– Ой, потім витру! Все, куранти б’ють, давайте чокатися!
– Андрій, зроби голосніше, зараз пісні хороші будуть!
Свекруха накинула дощик з ялинки на шию і почала танцювати. Її сестра теж не відставала, впевнено відкидаючи ніжку в ритм пісні.
Андрій після кількох келихів ігристого теж пішов танцювати. У перервах між танцями встигав з’їсти бутерброд зі шпротами та закусити холодцем. Олів’є так і стояв недоторканим.
– Мм, холодець смачний, мамо, давно такого не їв. Наваристий. Валя, даремно ти його не любиш, багато втратила.
– Фух, натанцювалися. Валя, чому ти сумна? Не вмієш ти веселитися, напевно, Андрію з тобою нудно.
– О, вибачте, що я така нудна, і холодець не варю, і салати несмачні! І взагалі, я вас не кликала в гості!
– Ось як? Галю, бери холодець і бутерброди, йдемо до мене святкувати. Нам тут не раді. Покличемо Ніну, я наливку відкрию. Андрій, ти з нами?
– Так, мамо… Валя, ти не права. Мама весела просто, гик. Ідемо до мами.
– І ти з ними йдеш? Ну йди, але знай, після свят я подаю на розлучення. Якщо я така погана дружина, не хочу тебе мучити. І твоя сім’я ось така… Квартира моя, можеш збирати валізу.
– А знаєш, що й піду! Скільки можна терпіти твої вибрики, ти постійно когось із себе вдаєш, а я люблю простих, без фокусів. І взагалі, ти готуєш не дуже. А Ніна, до речі, цікава жінка. Пішов збирати валізу.
Через півгодини в квартирі залишилися лише Валя і кіт, який заснув, об’ївшись м’яса зі столу, поки ніхто не дивився.
Валя їла мандарини і думала, коли ж Андрій повернеться, переживала, чи не закрутить він там щось з Ніною.
Ось і зустріли Новий рік. Андрій прийшов під ранок, без валізи, і відразу ліг спати. Валя зітхнула з полегшенням. Значить, не залишився з Ніною, вибрав її, Валю.
Вранці Андрій не зовсім розумів, що було вночі.
– Ох, голова… нічого не пам’ятаю. Що взагалі сталося?
– Та мало не розлучилися з тобою. Знаєш, Андрій, пообіцяй, що більше не святкуватимемо Новий рік з твоєю мамою.
– Що сталося? Мама тебе образила? Добре, не покликатиму її більше. Обіцяй, що навчишся варити смачний холодець. Я через нього її і покликав. Пробач.
– Обіцяю…
Валі стало легше. Вона зрозуміла, що до розлучення не готова, і Андрій їй все ще дорогий. Вона мало не підштовхнула його до Ніни. А холодець навчиться варити, найсмачніший. Заради коханого чоловіка можна все.
– Алло, мамо, Валя стала як шовкова. Дякую тобі за ідею. Знаєш, останнім часом ми часто сварилися, я переживав, що вона мене розлюбила, потрібно було перевірити. Добре, що ти про Ніну вигадала, Валя точно приревнувала і зрозуміла, що такого чоловіка втратить. І, до речі, холодець вийшов у неї чудовий, краще, ніж у тебе. Ну, добре, не краще, але теж дуже смачний!
